Fandom

Вікі Медаль за Честь

Model 24 Stielhandgranate

121стаття у
цій вікі
Add New Page
Обговорення0 Share
2 ПрохідКассельрінг 012 Граната.png
Ручна осколкова граната «Stielhandgranaten — 24» — німецька ручна граната, призначена для ураження живої сили противника, як у наступальному, так і у оборонному бою. Для знищення бронетехніки або вогневих точок використовувалась зв"язка гранат. Основним елементом ураження є осколки та вибухова хвиля.

Історія створення

За основу була взята граната Німецької армії часів Першої Світової війни — «Stielhandgranaten 16», це була найпопулярніша граната у цій війні що була на озброєнні не тільки Німецької та Австро-Угорської але й Російської імперії. Граната складалась з дерев'яної ручки, на яку зверху накручували металічний циліндр. Циліндр був заповнений вибуховою речовиною, збоку граната мала металевий зажим, що дозволяв носити гранату на поясі.

Після закінчення Першої Світової війни гранату модифікували, вона стала легша та менша за розміром, також із корпусу прибрали зажим для кріплення на поясі. Новій гранаті дали офіційне маркування Stielhandgranaten — 24 («М-24») та почали виробляти з 1924 року. Виробництво гранат зробили більш технологічними та дешевим, тому вона швидко змінила у армії старіші моделі М-15 та М-16.

Конструкція

Ручна граната М-24 складається з: порожнистої дерев'яної рукоятки, що нагвинчувалася, знизу вона мала запальний механізм. Металевий корпус (склянка) мав всередині капсуль-детонатор та вибухову речовину масою 160—180 г, як правило, тротил або речовина з основи аміачної селітри. Запальний механізм складається з дистанційної трубки з капсулем, чашечки корпусу наповнені терочним складом, дротової терки з порцеляновою або свинцевою кулькою та дроту з порцеляновим кільцем.

Характеристики та маркування

Граната мала наступні тактико-технічні характеристики:

Маса: 500г
Загальна довжина — 356мм
Вибухова речовина — Тротил
Час затримки вибуху — 4,5-5с (доходило до 8)
Дистанція вкидання — 35-40м
Найімовірніша дистанція ураження осколками — 10-15м
Максимальна дистанція ураження осколками — до 30м

Маса гранати у поєднанні із зручною дерев'яною рукояткою та розумно розміщеним центром тяжіння дозволяла вкидати її у середньому на дистанцію 35-40 метрів, фізично міцний та тренований воїн міг закинути гранату на дистанцію до 65 метрів.

З недоліків:

  • заряд вибухової речовини боявся вологості та був схоильний до злежування під час довгого зберігання (більше одного року).
  • Терочний запал гранати був ще одним слабким місцем: по-перше він також боявся вологості, по-друге при недостатньо різкому висмикуванні запального дрота не відбувалось запалення терочного складу і граната, звичайно, не вибухала.

Все це призводило до багаточисленних відмов під час бою, то як, якщо граната не вибухала на протязі 10-ти секунд після ініцілізації, вона була небезпечна не більше ніж камінь.

Металевий корпус гранати грунтувався у червоний колір та згодом зафорбовувався у «Feldgrau» (польовий сірий колір) або у темно-зелений. У верхній частині наносився штамп білою фарбою у вигляді імперського орла, чеканився номер замовлення та рік виробництва. Збоку на корпусі білою фарбою за допомогою трафарету наносився напис «VOR GEBRAUCH SPRENGKAPSEL EINSETZEN» що у перекладі — перед застосуванням встановити капсюль-детонатор. Дерев'яна рукоятка також маркувалась, але вже не фарбою, а видавленим клеймом. На рукоятку наносили номер партії та та рік виробництва.

Модифікації та розповсюдження

Під час Другої Світової війни М-24 була найбільш розповсюджена граната в частинах Вермахту та СС. Під час війни конструкція гранати стала ще простіша, а під кінець війни вироблялись так звані «цивільні гранати» Volkshandgranate 45, їх можна було використовувати навіть без дерев"яної рукоятки. Також на базі гранати М-24 була розорблена протипіхотна міна Stielhandgranate 24/D.Z. 35.

Завдяки зручній конструкції німецький солдат під час бою носив гранату М-24 за поясним ременем або за халявою чобота, а також зв"язаними попарно та перекинутими через шию. Також були полотняні сумки для переносу гранат по шість штук. Простота та дешовизна М-24 та її модифікацій дозволила вирішити проблему нестачі гранат у бою, практично кожний німецький солдат ніс на додаток до основної зброї пару, а то й навіть п"ять гранат. У радянських військах гранати отримали призвісько «колотушка», у союзників «товкачка».

Попри всі свої недоліки граната Stielhandgranaten — 24 була простою та надійною зброєю ближнього бою.

За час Другої Світової війни було вироблено біля 80-ти мільйонів гранат М-24 та її різних модифікацій.

Виноски

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі